Привітик! Радості Вам в серця! Обов'язково діліться цим скарбом і він буде примножуватись ;)

В попередній публікації вже писала про обмін радістю в рамках проекта "Дарую радість-2", тепер продовження... )
 Вікуся, Сонечко, ДЯКУЮ тобі за чудову можливість вийти за межі буденності та обмінятись радістю! Ми стаємо щасливішими саме, коли ділимось радістю з іншими...
Звичайно отримувати подарунки теж дуже приємно :)
а отримали ми їх від Ірини, блог "Катрусині іграшки" :)
Відкривши посилочку, ми з Алісочкою ледь не стрибали до стелі :)))
Дуже сподобалось іменне дитяче панно з симпатичними совушками! :D
Як виявилось, я і не уявляла собі, наскільки чарІвним воно є в реальності! Дарує відчуття тепла, ныжносты і казки... Неймовірно радує, що Ірочка створила таку красу саме для моєї Аліси!
Постійно любуюсь... все так акуратно, з любов'ю зроблено, чудово підібрані матеріали.
В подарунку було і солоденьке і багато різних рукодільних скарбів!
Цікаві гудзички для моєї колекції, здивована, що s такі існують. Надзвичайно приємно, що Ірочка врахувала мої інтереси та уподобання :)

Ірочка, ДЯКУЮ від душі тобі за гарні подарунки
і за лист дружній та теплий... та багато добрих щирих слів!
Хай наша радість примножена вертається до тебе! ;)

Іринка, як знала, що ми з Алісою любимо танцювати :))) порадувала нас браслетиком з дзвіночками :) який дозволяє відчути, що у власній руці прихована неймовірна пластичність... і взагалом дарує відчуття 100% жіночності та привабливості... таки знають на сході якісь секрети :)))
шкода, вже кілька днів погода похмура, вакжо фотографувати...

Чудова любляча совина родина, мама з дітками, оселились біля Алісочкиного ліжечка :)

Хоч і неприємно тут нити... але раз сьогодні багато про Алісочку, то важко приховати і наші проблеми...

писала раніше, що Аліса пішла в дит.садочок. Дається нам це дуже важко :( Тільки перші дні вона йшла туда з посмішкою, тепер плаче, а я плачу потім дома... найгірше те, що два-три дні в садіку - і хворіє... вже два місяці бронхіти. руки опускаються... як це має бути далі...? І це при тому, що її загартовували з малечку, дома в носочках чи взагалі боса цілий рік. Тому думаю, що це психологічний фактор. Важко їй розставатись зі мною, важко дається дисципліна. Хоч я постійно розповідаю, як корисно, цікаво і весело відвідувати садочок і своїх переживань не показую, поки ніякого успіху ми не досягнули.

 Може маєте якісь секрети, щоб малеча з радістю відвідувала дит. садочок?

Дякую, що ви у мене є! :)