About Me

My photo
My name is Oksana, I'm from Ukraine. Thank you for your interest in my handmade! Мене звати Оксана, я з України. Дякую за інтерес до моєї творчості!
Showing posts with label Мої киці. Show all posts
Showing posts with label Мої киці. Show all posts

Tuesday, June 9, 2015

  МОЯ КИЦЯ

Коли іде зі мною до криниці, 
Коли мене з роботи зустріча, 
Я вдячна тихій муркотливій киці, 
Немов не киця це, а дитинча. 
Так лагідно уміє притулиться, 
Що хоч бери та прикладай до ран. 
Це вже не киця, а моя сестриця 
Або коханий, і у нас роман. 
Роман у кицьки та у поетеси? 
Це, може, й смішно, а либонь, що й ні. 
Бо не страшні мені ніякі стреси, 
Образи й біди також не страшні. 
М’який клубочок — я це добре знаю — 
В тяжку хвилину, у найважчу мить 
Підкотиться — і тихо запитає: 

— Чому ти плачеш? Що тобі болить?

   Надія КИР’ЯН


Бережіть свої маленьких друзів, цьомкайте, обіймайте частіше! 

   в мене гостре бажання знайти машину часу і повернутись в ці чудові миті...

Носіть на огляд до лікаря планово! а не коли вже пізно....
Важко описати свій сум... наче втратила частину себе... не уявляла, що стільки місця займала киценька в моїй душі... 
З часом приходить розуміння, стає легше - все так, як має бути. А ще ця біль, усвідомлена і пережита, пройшовши через моє серце, зробила мене живішою. Як це розуміти... а так, що Життя - це тут і зараз, коли ми проживаємо, усвідомлюємо, цінуємо кожну мить. З любов'ю, вдячністю її проживаємоь! З відповідальністю за все в своєму житті! 

Майже 16-ть років пройшло, а так ясно згадую цей день....
1999 рік, коли ми тільки починали будувати нашу сім'ю...
якось прогулювались з чоловіком і випадково потрапили на котячу виставку.
Побачивши пухнасте Чудо - персидський колор поінт (з сіамським окрасом), я відразу закохалась..
от не пам'ятаю як все розвивалось.. пригадую момент, як кошеня у мене в руках і я
стріляю очками чоловікові "давай купимо", теж не пам'ятаю його реакцію...
от я вже несу малявочку...пам'ятаю своє щастя, це тепло в руках...  заглянули в кав'ярню... дуже чіткий спогад - як малявочка лизькає з пальця морозиво...
Зімочка (повне імя Земфіра, але її так ніхто не називав), моя улюблениця, була мені справжньою помічницею всі ці роки.

В квартирі на кожному кроці спогади...спогади... улюблені її місця...
мій халат, який так любила м'яти лапками...
Всякого ми, звичайно, пережили разом... і важкі і добрі часи. Кісунька відзеркалювала настрої нашої родини, мушу признати, досить ексцентрично. Дуже чутлива, з запальним характером киценька. Наші гості її часом побоювались. Дітей дуже любила і наших і своїх котяток - десяток у неї був.

Останній рік я помітила, що киці стали апатичними, сонними, я навіть часто не помічала їх за своїми клопотами, проблемами, нехваткою часу. Киці стали, наче душа квартири, жили собі, нікого особливо не турбували...
Тепер картаю себе за свою неувагу :( просто звиклось, що вони є... що все гаразд... здавалось це буде тривати вічність... ;((( 

Часом відчуття, що киценька живе в глибині нашої квартири, завжди поярд. І ми, як і все в світі є єдиним цілим... ми ніколи не розставались...

Сьогодні от приснилось, що я шию шарнірного ангелочка з киценькою в руках... не відкажу собі в цій відраді реально.

Вибачаюсь за свою лірику, просто дуже важко переживається... 

Дякую Вам, мої любі, за підтримку!!!

Thursday, June 4, 2015

Дівчатка, дуже Вам вдячна за підтримку!

пішла наша кицюня за веселку...
дуже шкода, але не 9-ть життів у киць...  тепер таааак не вистачає її...
;(((...................

Wednesday, May 27, 2015

Ціна правди, абсурд диктатури, психологія мас...

надзвичайно сильне відео


Так гарно на вулиці, але зовсім немає настрою...
Багато всякого накопилось...
А ще наша киця захворіла... і це так сумно, прожила з нами майже 16 років, вже тиждень нічого не їсть, важко їй, возили на крапельниці, але це лиш підтримуюча терапія.
Щось зовсім не готова я, щоб вона від нас пішла... ;(

Раніше в блозі про своїх киць не писала, хоч і збиралась... та все руки не доходили
Ось такі лапушки нас постійно радують, невтомно дарують тепло і затишок

В основному проводять час разом - мама і донька :)
(фото дворічної давності)
Маму (з сіамським окрасом) ми купили на виставці, а донька лишилась у нас випадково - ніхто не забрав )
В сіамки складний характер, а сіренька киця зазвичай лагідна і передбачувана )
Переглядаю фото... стільки добрих спогадів, надзвичайно світлих моментів!
Взагалі киць я дуже люблю, вони чудові! Неймовірні створіння :)

як вдало підмітив Екхарт Толле:
"Я жив з кількома майстрами Дзен - всі вони були кішками. Просте спостереження за ними є медитацією. Як спокійно і вільно вони переміщуються, перебуваючи у мирі з самими собою, в повному присутності в моменті Зараз, з почуттям власної гідності і досконалості, які можуть бути тільки у не-розум-них створінь."

Раз ця публікація про моїх домашніх улюбленців, то покажу ще нашу рибку дуже гарного кольору :) Рибка Півник


А взагалі я багато шию. Ну як багато...?
  весь вільний час між обов'язками мами та дружини, готуванням їжі та прибиранням :)

Вибачте, що сьогодні ділюсь сумним...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...