Вітаю, дорогі гості!
Хто знайшов хвилинку заглянути в мою віртуальну оселю ;)
Літом в блогах не сидиться, зовсім інші пріоритети... :)
Ми теж багато часу проводимо на природі.
На днях зустрічалась зі своєю університетською подругою, відчула себе знов юною )))))
наче і не було цих 16-ти років... така легкість... ми йшли по вулиці і світились...
і навіть незнайомі люди звертались до нас "дівчата" :D
Чудовий був день! Такі моменти я фіксую у свій власноруч зроблений записничок - збірник таких собі промінчиків, які стають у пригоді.
Там оселилось багато позитивних моментів, думок, мудрих висловлювань...
Усім відомо, як позитивне мислення впливає на наше життя.

я не зовсім блокнотний майстер, керувалась внутрішнім бажанням, от і все.. 

для себе ж робила :)))

Верх м'якенький, з шаром синтепону

Всередині конструкція проста, роздрукувала листочки, які кріпляться на стрічки, щоб легко можна було додавати нові записи

Привідкрию трошки для Вас... 

Наші мрії формують дійсність...

Чарівний антураж допомагають створити квіточки, які ми з Алісочкою збираємо на прогулянках, у них пречудові позитивні вібрації...

і справжній мох... правда він казковий? :)

і навіть пір'ячка :)

 Використовувала також неймовірно прекрасні малюнки Clarissa Paiva
в які я дійсно закохана

різні особисті моменти відправляються назад у шухляду... :)

А вам покажу ще замріяного, закоханого у життя янгола :)

усім своїм виглядом хоче нам донести....

Усього Вам найпозитивнішого, найсвітлішого у житті!
Мрійте і дійте! ;)

Бумеранг добра

Сьогодні я звертаюсь до добрих сердець про допомогу для маленької дівчинки Ангеліночки.
Знаю про їх біду вже кілька років, ще з форуму Овуляшки.

Малесенька дуже страждає. Їй постійно потрібна дороговартісна терапія

Є шанс покращення здоров'я у закордонній клініці, потрібні величезні кошти.
Реквізити для допомоги у групі Вконтакті https://vk.com/club35669060

Троянди, дитячі спогади...

Привіт, мої хороші!

Я вже помаленьку повернула душевну рівновагу після нашої втрати. Вдячна Вам, дорогі мої, за підтримку!
Взагалі сонячному настрою сприяє літо, гарна погода. Творчі плани рояться в голові і будоражать уяву... аж занадто :))))
На вихідних їздили з дітьми в Головчинці на кар'єр. Поплавали, позасмагали :)
А ще зараз на кожному кроці квітнуть ТРОЯНДИ! :)))
Мої улюблені квіти. Вже й не раз писала про це в блозі :)
Люблю абсолютно все, пов'язане з цією прекрасною квіткою! Її красу, чуттєвий аромат, ніжні тони, принт на тканинах, використання в оформленні ландшафту. А варення з троянди - божественна смакота! І навіть норовистий характер з колючками мені до вподоби :) Краса повинна себе захищати.
Можливо коли-небудь... у мене буде власний будиночок і романтичний трояндовий сад...

А це спогади мого дитинства... троянди у бабусиному дворі

і гаманець теж з далеких дитячих спогадів... наче з бабусиної шафи, де зберігались її цінні речі...

Спогади про бабусю найсвітліші. Все життя буде зігрівати серце її ласкава мова, чуйність та любов... Сподіваюсь і я зможу передати своїм дітям та онукам це тепло... в цьому ж, мабуть, полягає сенс життя...
 Окрім того, творче натхнення я черпаю теж з дитячих спогадів, з бабусиного будинку, де часто гостювала літом.
Скільки її пам'ятаю, для мене вона була й залишається взірцем елегантності та вишуканості

А це фото прабабусі, її теж пам'ятаю... але вже зовсім старенькою

З приходом радянської влади їх шляхетна родина перенесла багато страждань... але ніщо не знищило душевної краси цих жінок. Моїх дорогих рідненьких.

Досі пам'ятаю, як бабуся співала гімн України... а я не могла збагнути чому вона плаче... Тепер прекрасно розумію! 

Від дідуся мені перейшла в спадок скрипка ручної роботи. А найцінніше - його доброта, морально-етичні принципи, що є вірним маяком в житті.

Це досить таке щемливе, особисте... Ділюсь з Вами. Переживаю, що я не відповідаю... часто мучить почуття вини... Ох.. скільки треба над собою працювати!!! Як би зараз подивитись їм в очі... чи могли б вони пишатись такою внучкою... я дуже переймаюсь цим питанням. 

Ще розміщу тут кілька фото новоствореного гаманця :)

Люблю той момент, коли берусь фотографувати свої вистраждані вироби :) з тієї радості фото виходить багато, потім, як не шкода, видаляю більшість. Намагаюсь залишити різні ракурси, або якісь нюанси.

Все одно залишається багато зоображень і я їх пощу в блозі :)

 Верх гаманця зшитий з небіленого еко-льону, оздоблено мереживом та стрічкою
квітка з бавовни, фермуар антична бронза,
розміри гаманця14*13 см, ширина фермуару - 10см

 Підкладка з бавовни з шаром синтепону

Все таке вінтажне, а ця квітка наче свіжа проросла...
а, можливо, це символізує зв'язок поколінь... безперервність життя

Наловчилась робити коробочки :)

це дуже швидкий простий варіант - цим мені й до вподоби :)

 Думаю це річ для мрійниць і романтиків :) як гадаєте?
а може це аксесуар казкової принцеси...?

Гарного Вам літечка! Пишіть :)

  МОЯ КИЦЯ

Коли іде зі мною до криниці, 
Коли мене з роботи зустріча, 
Я вдячна тихій муркотливій киці, 
Немов не киця це, а дитинча. 
Так лагідно уміє притулиться, 
Що хоч бери та прикладай до ран. 
Це вже не киця, а моя сестриця 
Або коханий, і у нас роман. 
Роман у кицьки та у поетеси? 
Це, може, й смішно, а либонь, що й ні. 
Бо не страшні мені ніякі стреси, 
Образи й біди також не страшні. 
М’який клубочок — я це добре знаю — 
В тяжку хвилину, у найважчу мить 
Підкотиться — і тихо запитає: 

— Чому ти плачеш? Що тобі болить?

   Надія КИР’ЯН


Бережіть свої маленьких друзів, цьомкайте, обіймайте частіше! 

   в мене гостре бажання знайти машину часу і повернутись в ці чудові миті...

Носіть на огляд до лікаря планово! а не коли вже пізно....

Важко описати свій сум... наче втратила частину себе... не уявляла, що стільки місця займала киценька в моїй душі... 

З часом приходить розуміння, стає легше - все так, як має бути. А ще ця біль, усвідомлена і пережита, пройшовши через моє серце, зробила мене живішою. Як це розуміти... а так, що Життя - це тут і зараз, коли ми проживаємо, усвідомлюємо, цінуємо кожну мить. З любов'ю, вдячністю її проживаємоь! З відповідальністю за все в своєму житті! 

Майже 16-ть років пройшло, а так ясно згадую цей день....

1999 рік, коли ми тільки починали будувати нашу сім'ю...

якось прогулювались з чоловіком і випадково потрапили на котячу виставку.

Побачивши пухнасте Чудо - персидський колор поінт (з сіамським окрасом), я відразу закохалась..

от не пам'ятаю як все розвивалось.. пригадую момент, як кошеня у мене в руках і я

стріляю очками чоловікові "давай купимо", теж не пам'ятаю його реакцію...

от я вже несу малявочку...пам'ятаю своє щастя, це тепло в руках...  заглянули в кав'ярню... дуже чіткий спогад - як малявочка лизькає з пальця морозиво...

Зімочка (повне імя Земфіра, але її так ніхто не називав), моя улюблениця, була мені справжньою помічницею всі ці роки.

В квартирі на кожному кроці спогади...спогади... улюблені її місця...

мій халат, який так любила м'яти лапками...

Всякого ми, звичайно, пережили разом... і важкі і добрі часи. Кісунька відзеркалювала настрої нашої родини, мушу признати, досить ексцентрично. Дуже чутлива, з запальним характером киценька. Наші гості її часом побоювались. Дітей дуже любила і наших і своїх котяток - десяток у неї був.

Останній рік я помітила, що киці стали апатичними, сонними, я навіть часто не помічала їх за своїми клопотами, проблемами, нехваткою часу. Киці стали, наче душа квартири, жили собі, нікого особливо не турбували...

Тепер картаю себе за свою неувагу :( просто звиклось, що вони є... що все гаразд... здавалось це буде тривати вічність... ;((( 

Часом відчуття, що киценька живе в глибині нашої квартири, завжди поярд. І ми, як і все в світі є єдиним цілим... ми ніколи не розставались...

Сьогодні от приснилось, що я шию шарнірного ангелочка з киценькою в руках... не відкажу собі в цій відраді реально.

Вибачаюсь за свою лірику, просто дуже важко переживається... 

Дякую Вам, мої любі, за підтримку!!!

Дівчатка, дуже Вам вдячна за підтримку!

пішла наша кицюня за веселку...
дуже шкода, але не 9-ть життів у киць...  тепер таааак не вистачає її...
;(((...................