для роздумів...

Поки ми ще рубалися в битві,
Поки ми ще були,
Князь-скоморох ходив по шинках,
І тихо сідав за столи.

Він підливав у келих вино,
А в вуха казки та мед.
Мовляв – ти скажи, а ми все дамо,
Негайно і наперед.

І ти заживеш без війни і турбот,
Без мита і заборон.
Бери скільки треба грошей і свобод,
Коли я залізу на трон.

Веселі як хміль, і сліпі як кроти,
Під хор пісень та коляд,
Вони підхопилися блазня нести
Гуртом до княжих палат.

Ще пили всі за даровизну і мир
І ще не згризли кістки,
А ворог вже тихо заходив у двір,
І землю рвав на шматки

Бо поруч нікого, хто б встав і закрив
Від лиха і ворогів.
Бо ми полягли, а тих хто вцілів
Забрали у ланцюги.

Ось волю і долю несуть до мішка,
На що вона жебраку?
А князь-скоморох забрав п’ятака,
І згинув десь у шинку...

 (с) Гліб Бабіч