Наше чудове місто Хмельницький. Тут спокійно, тут нема війни..

Дякуючи нашим Захисникам!

Травню! Вируй!

 Привіт дорогим читачам! ❤️

Обожнюю травень за те щасливе відчуття, що вже майже літо і кінця-краю йому не видно :)

 І ще хтось маленький в передчутті майбутніх пригод :)

  наче з казкового краю... завітав до нас в гості :)

 Лялечка зростом 16 см, тіло з бавовни, сукенка - шифон, волосся - овеча вовна. Личко розмальоване вручну акриловими фарбами.

Коли шила її, ми з донькою собі мріяли... будемо брати цю лялечку з собою в подорожі -

вона зберігатиме наші найкращі враження ♡♡♡

Щасливого травня! Хай Ваші мрії збуваються!❤️

без ілюзій

Висловлю свою позицію, так як мені не байдуже майбутнє моїх дітей і майбутнє моєї країни.

Бачу, багато хто мріє обрати на пост президента ведмедика Волдо. Це результат того, що "ми живемо в умовах інформаційної окупації" (О.Забужко). Ми програємо інформаційну війну, але жити то прийдеться в реальності.

От за ці 5 років, постійної "зради" в інформаційному полі, насправді було багато досягнень, більше, ніж за усі попередні роки незалежності. Усі ці досягнення насправді знають.

Але я хочу написати про те, що бачу на власні очі - зміни в моєму місті після децентралізації, коли міський бюджет почали витрачати саме на хмельничан, тобто, на нові дитячі садочки, спортивні майданчики, велодоріжки, ремонт шкіл. Нарешті зайнялись благоустроєм міського пляжу. Я бачу позитивні зміни. Бачу, як люди можуть на вікенд згасати закордон. 

тому я за реформаторів, а не за популістів.

Думай! а не додумуй...

Мій настрій цієї весни...

Може не все вдалось, як хотіла, але цю дитинку доробила, згодом покажу :)

Тішить мене ♡♡♡

Бути вільним

 Привіт :)

В продовження теми про емоції, трішки поділюсь своїм батьківським досвідом.
Коли доньці було 7 років, а це вважається кризовим періодом, ми зіткнулись з серйозною проблемою страхів. Щодня я чула від неї: "я боюсь - боюсь темноти, собак, боюсь іти в школу..." Я відчувала дискомфорт через це і ніякі пояснення "та нічого ж страшного" не допомагали. Якось спонтанно прийшов на думку такий ритуал - відпускати павучків :) Чому саме павучків, бо їх донька також боялась, павучок= натуральне втілення страху. Коли зустрічали павучка в нашій квартирі, то обережно переміщали його за межі помешкання зі словами: "забирай наші страхи". Павучків майже не стало, а разом з тим і страхи кудись розсіялись. Така собі терапія получилась. І це було навіть весело :)

Секрет цієї терапії захований ось в чому - прийнятті емоції. Це важливо! Ми нарешті прийняли, що відчували страх (а не так, як раніше я пояснювала. що нема чого боятись - це неприйняття насправді), навіть персонізували страх у вигляді павучка, психологи ще радять, наприклад, малювати свої страхи і запускати літачки чи спалювати.
Раз емоція з'явилась - треба її прийняти, значить були якісь причини її виникнення, можливо приховані. Прийняти потрібно, щоб вона не стала нав'язливою. "Так, ми зрозуміли - ти (страх) нам хочеш щось сказати".
Емоція "виконала свою функцію" -  донесла нам про небезпеку і сама зникає. Тобто, відпускання відбувається природньо.
Ще важливий момент - підтримка дитини. Я показала, що підтримую свою доньку - "так ти боїшся, я розумію це, але ми справимось". Тоді вже можна пояснити, що небезпека недійсна, або є рішення, щоб нічого поганого не сталось. Але СПОЧАТКУ підтримка, а потім пояснювати.

Страх, так же як інші емоції народжуються в нашій дуже древній (з еволюційної точки зору) частині мозку, і там вони часто неконтрольовані. Але коли ми розуміємо їх, усвідомлюємо - наше "мислення" зв'язується з ними. Тоді їх стає легше пережити і змінити з негативних на позитивні.

За допомогою повітряної кульки також можна чудово проілюструвати, що будь-яке негативне почуття насправді тимчасове і воно зміниться на щасливе, якщо ми його приймемо і відпустимо... 

 «Викидай» погані почуття і спостерігай, як вони летять вверх на повітряній кулі ... 

Для наглядності невеличке відео про гру "Емоції"

Діліться, як ви справляєтесь зі страхами ;) чи може ви абсолютно смілива людина - це цікаво

Дякую за зворотній зв'язок!♡

Емоції - важливі

 Привіт :)
Кому цікава тема емоцій - долучайтесь ;) як балансуєте між раціональним та емоційним?

 Я дуже емоційна людина, принаймні, так вважала раніше.. просто часто дозволяла почуттям брати гору над розумом. Це дуже вичерпувало мої внутрішні ресурси, тому звичайно ж, я шукала відповіді...
 Емоції важливі - саме вони роблять нас небайдужими людьми, розфарбовують життя у безліч відтінків. Не менш важливим для успішної побудови власного щасливого життя є раціональне мислення.
Тому ВАЖЛИВА ГАРМОНІЯ МІЖ СЕРЦЕМ та РОЗУМОМ
І от для цього потрібно розвивати емоційну компетентність з дитинства, і продовжувати протягом усього життя (по собі бачу :)). Дослідження показали, що діти, які розвивають навички емоційного інтелекту, є більш доброзичливими, щасливими, здоровішими і більш успішними в житті.
 Фейсбук усе про нас знає ))))))) підсунув мені рекламу книги Денiеля Ґоулмана "Емоційний інтелект". Моя мментальна реакція: "Те, що мені треба!" Купила і не помилилась. Ця книга стала відкриттям для мене. Я її не те, що читала - поглинала... Читала в кав'ярні, я так роблю. хоч і незвично :)) коли всі сидять в смартфонах. Ви читаєте книжки в кав'ярнях? Дуже романтично, спробуйте ;)
Ну.. але, що стосується емоційного інтелекту.. я зрозуміла. що тема насправді нелегка, об'ємна. А ще важливо обов'язково практикувати і розвивати корисні навички управління емоціями. Щоб потім бува не "проривало", або не відкладалось в психосоматику..

 Для своєї донечки я розробила гру на розвиток емоційного інтелекту. Так в процесі гри ми моделюємо різні ситуації і вчимось справлятись з емоціями, розуміти їх, приймати і відпускати...

Дві ляльки з фетру висотою 13 см. 

Шість пар емоцій: щасливий, сумний, наляканий, злий, здивований, ображений.

Символи (зелений будинок символізує особисті межі, сонечко - гармонію... можна проявити фантазію і надати символам своє значення) 

Варіанти гри - в наступній публікації...

Напередодні весни

 Весна в повітрі... 

світлі передчуття - щось нове, щось хороше ось-ось проросте в нашому житті ✿

Ви це відчуваєте?

Ще в лютому у мене пошився табунець сонечок :)

Вони відправились виконувати свою місію - дарувати радість,

а я тішусь тим фактом, що такі позитивні жучки один за одним з'являлись на моєму робочому столі :D 

це було наче запрошення у весну :)

♡♡♡

А вусища які доглянуті :))) 

Уже майже в е с н я н и м дописом я розпочала свій новий творчий рік у блозі 

і рада усім, хто завітав ♡